Коли тварини стають ворогами
Сказ – гостра інфекційна хвороба з тяжким ураженням центральної нервової системи, що спричиняється вірусом. Зараження людини сказом відбувається в основному через укуси хворою твариною чи внаслідок попадання її слини на свіжі поранення, подряпини шкіри або слизових оболонок. Інфікування людини сказом відбувається здебільшого від диких хижих (вовки, лисиці – 41,4 %) чи домашніх тварин (коти – 21,8 %, собаки – 15,3 %), а також сільськогосподарських тварин (20,2%). Хворі тварини виділяють вірус із слиною за 8-10 днів до розвитку клінічних ознак недуги.
Понад 55 тисяч людей у світі помирають щороку внаслідок цієї недуги. Основною причиною захворювання людей на сказ є пізнє звернення за медичною допомогою.
Вірус сказу потрапляє в організм людини через пошкоджену шкіру і поширюється по волокнах нервових клітин, до яких має виражену вибірковість. Проникнення вірусу в клітини головного і спинного мозку приводить до органічних і функціональних порушень роботи центральної нервової системи. У хворих розвиваються крововиливи і набряк головного мозку, відмирання і переродження його тканини. З центральної нервової системи вірус поширюється в інші органи і тканини (легені, нирки, печінку, залози внутрішньої секреції тощо). Попадання його в слинні залози веде до виділення збудника із слиною.
Інкубаційний (скритий) період сказу може становити від кількох тижнів при локалізації укусу на обличчі або шиї до декількох місяців (1-3) при проникненні збудника в області кінцівок. У рідкісних випадках він затягується до року.
Захворювання протікає в три етапи. На початку хвороби (період депресії) в області воріт інфекції (рани, яка уже, як правило, зажила) з’являються такі прояви, як почервоніння та набряк рубця з втратою чутливості шкіри, біль, який супроводжується відчуттям печіння та інтенсивним свербінням. Але цих ознак може і не бути, а недуга одразу починається хворобливими проявами з боку центральної нервової системи (загальне нездужання, незначне підвищення температури тіла, головний біль, дзвін у вухах, розлади сну, втрата апетиту) і психіки (відзначається поступова зміна характеру й поведінки хворого, апатія, меланхолія, дратівливість, пригніченість і немотивовані напади страху, тривоги, туги). Іноді хворі можуть відчувати дискомфорт у грудях, страждати розладами травлення.
Розпал захворювання (стадія збудження) настає на 2-3 день після появи перших ознак депресії, характеризується розвитком різних фобій, притаманних сказу: боязнь води, повітря, звуків і світла. Гідрофобія - боязнь води - заважає хворим пити. Характерна поведінка - при протягуванні склянки з водою пацієнт з радістю її бере, бо страждає від сильної спраги, але спроба випити рідину і навіть шум води викликають приступ паралізуючого страху, призупинення дихання, і він кидає склянку. Однак не завжди сказ супроводжується гідрофобією, що може затруднити діагностику. Аерофобія характеризується нападами задухи, пов’язаної з рухом повітря, при акустофобії та фотофобії спостерігається негативна реакція на шум і яскраве світло. Напади задухи короткочасні (кілька секунд), їх супроводжують спазми і судоми мімічної мускулатури, зіниці розширюються, хворі збуджені, відчувають панічний жах і страждання, кричать, відкидають голову назад, прохають про допомогу. Спостерігається тремтіння рук. У цьому періоді хворі перебувають у збудженому стані, багато кричать, схильні до безсистемної агресивної активності нелюдської сили (метушаться, кричать, ламають меблі, рвуть одяг, можуть вдарити або вкусити). Характерна надмірна слинотеча, хворий не встигає ковтати слину і розпльовує її навколо. Приступи тривають кілька секунд, а з прогресуванням захворювання стають все частіші і виникають від будь-якого незначного подразнення (голосна розмова, рух повітря, скрип дверей, яскраве світло, дотик до шкіри, кашель).
Термінальна стадія хвороби - паралітична. У цей період хворі стають апатичні, їх рухи обмежені, чутливість знижена. Після фобій, бурних реакцій хворий лежить нерухомо, покривається рясним потом, знаходиться у свідомості, може їсти і пити, вільніше дихає, а тому виникає помилкове враження, що йому стало краще, з’являється надія на одужання. Такий стан триває 1-3 дні. Однак в цей час діяльність органів кровообігу продовжує погіршуватись, розвивається посилене серцебиття, падає артеріальний тиск. Внаслідок різкого зневоднення організму хворий швидко худне, риси обличчя загострюються, піднімається температура тіла до високих цифр, виникають паралічі кінцівок, а в подальшому і черепно-мозкових нервів. Ураження дихального і судинно-рухового центру призводить до зупинки серцевої діяльності та дихання і смерті. Паралітичний період може тривати від одного до семи днів.
Діагностику, в основному, здійснюють на підставі клінічної картини і даних епідеміологічного анамнезу. Однак для процесу лікування це особливого значення не має, адже в даний час сказ є невиліковним захворюванням, терапевтичні заходи носять лише паліативний характер, направлені на полегшення стану пацієнта.
Ось тому так важлива профілактика сказу, яка спрямована, в першу чергу, на попередження захворюваності серед тварин і обмеження ймовірності укусу людини дикими, бродячими і домашніми тваринами. Домашні собаки і коти підлягають обов’язковій плановій вакцинації від сказу. Собак необхідно прив’язувати або утримувати у вольєрах, а вигулювати в намордниках та на повідку. Слід забороняти дітям гратися з тваринами, особливо бродячими чи дикими. У випадку будь-якого захворювання домашніх тварин необхідно звернутися за ветеринарною допомогою.
Треба завжди дотримуватись правил поводження з тваринами. Ні в якому разі не можна створювати таких провокаційних ситуацій, коли тварина може покусати, наприклад, відбирати у неї їжу, наступати на хвіст чи лапи, бити або, навпаки, брати на руки, пробувати гладити, коли їй це не до вподоби. Бродячих тварин взагалі необхідно обходити стороною. Якщо ж нападає собака, не треба панікувати, тікати, кричати, проявляти агресію, а необхідно, якщо є умови, заховатися у будь-яке укриття. Треба пам’ятати, що собаки, як правило, нападають на предмети, які рухаються.
Якщо у населений пункт забіг дикий звір (лисиця, вовк), то це свідчить про його неадекватну поведінку, адже зазвичай дикі тварини уникають людей. Тому їх треба остерігатися, а якщо трапилося так, що звіра вбили, в жодному разі не можна торкатися до трупа голими руками.
В Тростянецькому районі за І квартал 2018 року зареєстровано 18 випадків покусів людей, із них 4 дитини. В 17 випадках це були домашні тварини, в одному випадку покусав єнот. Випадок сказу у домашнього кота підтвердився в 1 випадку. Відмов від проведення щеплень у постраждалих не було.
Якщо вас покусала домашня чи дика тварина, негайно промийте рану проточною водою з милом. Чим більше піни і води, тим краще. Потім обробіть місце ураження антисептичним препаратом (йод, зеленка, спирт, розчин марганцю), накладіть чисту пов’язку та зверніться до медичного працівника для одержання кваліфікованої допомоги і вирішення питання щодо щеплень. Адже єдиним специфічним засобом профілактики сказу є активна (щеплення вакциною) чи пасивна (введення імуноглобуліну) імунізація, яку в кожному конкретному випадку призначає лікар. Після вакцинації імунітет з’являється через два тижні і триває до року. Протипоказань до щеплень немає.
Пам’ятайте: сказ – небезпечне смертельне захворювання. Постійно дотримуйтесь усіх порад медичних і ветеринарних працівників щодо заходів з профілактики сказу.
