Туберкульоз і ВІЛ. Подвійний діагноз
Поєднання туберкульозу (ТБ) та ВІЛ-інфекції визначається як «ко-інфекція (ТБ/ВІЛ)». Під цим терміном мається на увазі активний легеневий або позалегеневий ТБ, який розвивається у ВІЛ-інфікованих осіб.
ТБ / ВІЛ діагностують у будь-якому з перелічених нижче випадків:
- захворювання на ТБ ВІЛ-інфікованої особи;
- виявлення ВІЛ-інфекції у хворого на ТБ;
- у пацієнта водночас виявляють обидва захворювання.
ВІЛ-інфекція порушує імунний статус особи, чим виступає фактором ризику активного ТБ для інфікованих МБТ. Пацієнти з ВІЛ-інфекцією більш сприйнятливі до повторного інфікування ТБ, особливо в умовах родини, у закритих колективах і у разі укладень.
Клінічна картина ТБ на ранній стадії ВІЛ-інфекції практично не відрізняється від симптомів у пацієнтів, не інфікованих ВІЛ. На пізніх стадіях ВІЛ-інфекції під впливом ТБ можуть діагностуватися зміни у легенях без розпаду і без виявлення МБТ. У разі важкого імунодефіциту зростає частота позалегеневих форм ТБ, з ураженням декількох органів і систем (плеврит, ураження лімфатичних вузлів, оболонок головного мозку, кісток, суглобів, нирок, очей і т.д.).
Чим нижчий імунний статус людини, яка живе з ВІЛ, тим вищий ризик розвитку позалегеневої і поширеної форм ТБ.
ТБ прискорює прогресування ВІЛ-інфекції, сприяючи розвитку інших опортуністичних інфекцій, таких як кандидозний езофагіт, криптококовий менінгіт та особливо пневмоцистної пневмонії. Всі вони можуть приводити до летального результату.
Критерії діагностики захворювання
Всі ВІЛ-інфіковані пацієнти повинні пройти обстеження на наявність або ризик розвитку ТБ, а всім хворим ТБ слід запропонувати консультування і тестування на ВІЛ, оскільки:
- ВІЛ-інфіковані особи належать дл груп підвищеного ризику захворювання на ТБ;
- ТБ є однією з основних причин смерті ВІЛ-інфікованих;
- ВІЛ-інфекція негативно впливає на перебіг ТБ і ефективність лікування;
- активний ТБ негативно впливає на перебіг ВІЛ-інфекції та ефективність АРТ.
Виявлення хворих на ТБ серед ВІЛ-інфікованих пацієнтів проводиться при кожному зверненні останніх за медичною допомогою у регіональний центр СНІДу або в установи первинної, вторинної (неспеціалізованої) медичної допомоги з будь-якого приводу, особливо зі скаргами і/або симптомами, схожими на ТБ, незалежно від терміну їх виникнення. Діагноз «туберкульоз» потребує підтвердження фтизіатром; реєстрація випадків туберкульозу здійснюється районним фтизіатром у регіональному протитуберкульозному диспансері.
Особливу увагу для ранньої діагностики ТБ слід приділяти наступним групам пацієнтів:
- з респіраторними симптомами незалежно від їх тривалості;
- з бронхолегеневими симптомами та ознаками інтоксикації незалежно від тривалості
- тих, які перебували в контакті з хворим активним ТБ легенів в домашніх умовах або близькому оточенні;
- при наявності додаткових факторів підвищеного ризику інфікування (споживачі ін'єкційних наркотиків, які зловживають алкоголем, особи, які перебувають у місцях позбавлення волі або повернулися з них).
Обстеження на ТБ включає:
- скринінгове опитування на наявність симптомів ТБ;
- рентгенологічне дослідження органів грудної клітини;
- дослідження мокротиння для виявлення МБТ методом мікроскопії;
- дослідження мокротиння на виявлення МБТ методом молекулярної генетики (GeneXpert);
- дослідження мокротиння на виявлення МБТ методом посіву на поживні середовища;
- додаткові дослідження в залежності від локалізації процесу (дослідження пунктату лімфатичного вузла, УЗД органів черевної порожнини, комп'ютерно томографічне дослідження).
На даному етапі дуже важливо, аби пацієнта з ТБ/ВІЛ одночасно спостерігали і фтизіатр, і інфекціоніст, а також злагоджена взаємодія обох спеціалістів. У даній ситуації лікарі повинні дотримуватися принципу: дві хвороби - один пацієнт.
