Обережно змії!
Майже кожного літа до лікарень області потрапляють пацієнти з діагнозом “укус змії”. І хоч їх небагато, але це завжди - тривожна ситуація.
На території Сумщини, в основному, проживають плазуни, які не загрожують життю і здоров’ю населення. Найчастіше, наприклад, на прогрітих сонячних ділянках можна зустріти змію золотаво-бурого кольору – мідянку. Вона боляче кусає при необережному поводженні з нею, але не є отруйною. Лише гадюка – єдиний вид отруйної змії, котру можна зустріти у нашій місцевості. Живе гадюка 12-15 років і сягає у довжину до 75 см. Самці мають сірувате забарвлення з темними зигзагами вздовж хребта та іксоподібним малюнком на голові. Колір самки може варіювати від сірого до коричневого з оливковими та червоно-бурими відтінками з таким же малюнком на спині або без нього. У північних районах області трапляються самки чорного кольору. Голова у цих плазунів округло-трикутна, чітко відмежована від шиї, на верхній частині вкрита дрібними щитками, серед яких є три великих - лобний та два тім’яних. Зіниці вертикальні. Кінчик голівки заокруглений, а носовий отвір прорізаний всередині носового щитка.
Після зимівлі гадюки з’являються на поверхні землі десь у квітні — травні. Влітку сховищем для них слугують нори різноманітних тварин, пустоти в гнилих пеньках і поміж камінням, кущі, копиці сіна, можуть поселятися в покинутих будівлях. В середній смузі активні в денний час. Люблять грітися на сонці, можуть це робити і просто на стежці, на пеньках, каменях. Полюють як правило в сутінках. Харчуються переважно дрібними гризунами, жабами, комахами.
На території України проживає гадюка звичайна та степова. Вона зустрічається на луках, галявинах, болотах, на берегах річок, озер і струмків. Її отрута утворюється та міститься у спеціальних альвеолярно-трубчастих залозах і при укусі вичавлюється через жолобки отруйних зубів. Вони рухомі: в закритій пащі змії знаходяться в горизонтальному положенні, а при відкриванні її та укусі набувають вертикального стану.
Зміїна отрута в організмі людини розповсюджується по лімфатичній системі, однак, при потраплянні в судини розноситься і кровотоком. В таких випадках місцеві симптоми не встигають розвинутись, а відразу (через 15-20 хвилин чи годину-дві) виникає дуже важкий стан у постраждалого. Отрута гадюки має кардіотоксичну, місцеву некротичну та основну гемолітичну дію. Вона руйнує клітини крові, судин та інших органів. Змії це необхідно для того, щоб оброблена таким чином здобич швидше перетравлювалась у її шлунку. Адже свою жертву гадюка не спроможна розірвати або розгризти, бо у неї немає ні лап з кігтями, ні зубів для жування чи іклів. До того ж вона холоднокровна і для перетравлювання їжі потребує зовнішнього тепла. Та ці недоліки природа їй компенсувала дивовижними винаходами. По-перше, гадюка здатна до термолокації: в абсолютній темряві вона знаходить свою здобич по її тепловому випромінюванню. По-друге, конструкція пащі дозволяє змії проковтнути здобич, діаметр якої у 2-3 рази більший, ніж її власний. По-третє, як було сказано вище, у верхній щелепі гадюки є два отруйних зуби - мініатюрні шприци, які впорскують отруту й швидко складаються усередину пащі при її закриванні. Вони настільки тонкі і гострі, що після проколу ними шкіра відразу змикається і слід від укусу важко знайти. Ось тому не дає ефекту висмоктування отрути із ранки, бо її практично не видно. Найефективніший засіб проти зміїної отрути - полівалентна протизміїна сироватка, введена не пізніше, ніж через 30 хвилин після укусу. Але її повинен вводити лише медичний працівник, адже вона може викликати алергічну реакцію, тоді хворому необхідно буде надавати спеціальну медичну допомогу. Лікування отруєння – симптоматичне, комплексне в залежності від тяжкості стану потерпілого і симптомів.
Клінічна картина токсичної дії зміїної отрути залежить від багатьох обставин. Особливо небезпечними є укуси в область шиї та голови. Менш безпечні укуси в ногу або руку, в той же час вони найімовірніші. Чим тепліше на вулиці, тим інтенсивніше розвиваються симптоми.
Як правило після нападу змії на пошкодженій ділянці виникають почервоніння, крововиливи, набряк і відносно слабкий біль. При тяжких формах отруєння з’являються множинні крововиливи та пухирі, які розповсюджуються на весь тулуб, збільшення регіональних лімфатичних вузлів та їх болючість, тромбоз відвідних вен. При цьому виникає просочування тканин кров’ю. Кінцівки мають синюшний або сірий відтінок. За короткий час з’являються млявість, блідість шкіри, потовиділення, спрага, блювання, біль у животі, частий пульс, знижується артеріальний тиск. В тяжких випадках розвиваються бронзхоспазм, судоми, крововиливи у шкіру, кровотечі носові, шлункові, з’являється кров у сечі. При невисокій лихоманці (37,2?- 37,8? С) пульс сягає 120 і більше ударів за хвилину. Рана на місці укусу кровоточить, може перетворитися у виразку та омертвіти. Поступове наростання цих симптомів при відсутності лікування призводить до серцевої недостатності, послаблення дихання, а потім – до смерті, яка в таких випадках складає від 2 до 12 %.
Максимальний рівень отрути у крові відзначається у перші дві години після укусу, період її напіввиведення складає 6-12 годин. З ускладнень найнебезпечнішими є гангрена (відмирання тканин) і сепсис (зараження крові). У подальшому може спостерігатися ниючий біль, злущення епітелію шкіри, атрофія м’язів, порушення нервової провідності.
Якщо сталася така прикрість, що гадюка ужалила, необхідно змити водою залишки отрути на шкірі або просто легенько стерти її, не надавлюючи на тіло. Обмежити рух травмованої кінцівки і надати їй підвищеного положення. Напоїти постраждалого міцним чаєм чи кавою. Забезпечити йому максимальний спокій і доправити якомога скоріше у медичний заклад. Уникайте потенційно небезпечних традиційних заходів: надрізання, припікання, вирізання. До речі, відсмоктування отрути може завдати шкоди особі, що проводить цю дію. Потрапивши до ротової порожнини, отрута шкоди не завдає, коли там ціла слизова оболонка. Але хто може дати гарантію, що на ній немає мікротравм? А, значить, у відділення лікарні може потрапити двоє потерпілих: той, кого укусила гадюка, і той, хто відсмоктував отруту. Не можна розрізати місце укусу, щоб видалити отруту, тому що потім рани на місці укусу дуже довго заживають і ускладнюються анаеробними інфекціями, що може призвести до ампутації кінцівки. Не можна також накладати джгут, бо це тільки прискорює розпад і відмирання частини тіла, що вражена.
Як попередити укуси? Гадюки дуже обережні істоти і вони уникають зустрічі з кожним, кого не можуть проковтнути. У них поганий зір, слух , але своїм тілом вони дуже добре відчувають коливання землі на достатньо великій відстані (до 10-15 метрів). Почувши кроки, стукіт, голоси, змії відразу ховаються в нори або відповзають подалі. Проте у спеку це відчуття притуплюється, вони стають млявими, малорухливими. Змії гріються на сонці, тому на них легко можна наступити. Жертву свою кусають тільки з метою захисту, коли вона робить їм боляче чи перешкоджає дихати. В холодну пору року змії можуть забратися у людське житло з єдиною метою – вижити. Тільки у теплі вони можуть перетравлювати свою здобич, на холоді у них сповільнюється травлення і вони можуть загинути від харчового отруєння.
Вас ніколи не вкусить гадюка, коли ви будете дотримуватися таких основних заходів безпеки :
- в жодному разі, побачивши змію, не панікуйте, обережно обійдіть її;
- у лісі у густій траві захищайте свої ноги міцним одягом та взуттям;
- закривайте наглухо намети та спальні мішки на ніч;
- не сідайте на траву, не оглянувши її;
- для відпочинку краще розташовуйтесь на відкритій та не загущеній травою території;
- згортайте у тугий валик свій знятий на ніч одяг, не залишивши в ньому жодної щілини;
- ніколи не чіпайте гадюк і вони не зачеплять вас.
Не бійтеся змій. Не знищуйте їх. Вони підтримують у природі рівновагу, без чого неможливе наше з вами життя. А ще із отрути гадюк добувають ліки.
