Ожиріння - проблема сучасного суспільства
Ожиріння - це проблема, яка на сьогодні посідає одне із перших місць серед населення! Кількість людей з надлишковою вагою збільшується щороку, а це веде до погіршення якості їх життя! Малорухливий спосіб життя та неправильний раціон сприяють збільшенню кількості людей з ожирінням.
Для того, щоб висвітлити масштаби цієї проблеми у всьому суспільстві, представимо статистику! Як виявилося, у світі приблизно 640 мільйонів чоловіків та жінок мають надмірну вагу, із них 266 мільйонів – це чоловіки та 375 мільйонів – жінки. Найповнішими виявилися громадяни Китаю та США. Однак, саме Сполучені Штати потрапили на перше місце за кількістю людей, котрі мають високу ступінь ожиріння. В Україні на ожиріння страждає 22,1% населення. До прикладу, у Великобританії цей показник становить 28,4% для жінок та 26,2% для чоловіків, і є найгіршим у Європі. Загалом показник ожиріння у країнах Західної Європи коливається від 20 до 24%. У 2025 році, передбачають дослідники, українці досягнуть рівня 25,9% ожиріння населення.
Ожиріння – це хронічне рецидивуюче захворювання, яке характеризується надлишковим накопиченням жирової тканини в організмі, обумовлене порушенням обміну речовин. В основі його лежить позитивний енергетичний баланс, тобто надходження енергії з калоріями їжі перевищує енерговитрати.
Основною ознакою ожиріння є накопичення жирової тканини в організмі у чоловіків більше 10-15%, у жінок більше 20-25% від маси тіла.
ВООЗ в 1997 році на підставі зіставлення досліджень і вивчення відповідних критеріїв була розроблена класифікація, в якій, відповідно, були позначені ступені ожиріння. Така класифікація ґрунтується на виділенні конкретного показника, в якості такого розглядається ІМТ - індекс маси тіла, що розраховується для осіб віком 18-65 років відповідно до формули розподілу ваги (кг) на значення зростання (м) в квадраті. Для прикладу: 65 / 2,89, де 66 вага, 2,89 - число в квадраті для росту
На підставі розгляду безлічі прикладів, виявлено, що подібний розрахунок точним чином відображає реальну ситуацію за показниками. Максимально допустимою цифрою норми ІМТ є показник
ІМТ в межах 19-24,9 - відповідає звичайній вазі, тобто нормальної ваги, дані цифри визначають найменші показники по частині схильності захворювань і по смертності; ІМТ в межах 25-29,9 відповідає підвищеній масі тіла, що також визначається як передожиріння з відповідними ризиками на подальший прогноз; ІМТ в межах 30-34,9 - високий показник, в даному випадку мова йде про такий стан, як I ступінь ожиріння пацієнта (починаючи з даного інтервалу можна говорити про ожиріння, більш того, саме з цього періоду воно визначає істотні ризики для загального стану здоров'я, обумовлюючи необхідність в проведенні відповідного медобстеження при подальшій розробці методик, орієнтованих на нормалізацію стану здоров’я);
ІМТ в межах 35-39,9 - це дуже високий показник, II ступінь ожиріння пацієнта;ІМТ із значенням від 40 і вище є надмірно високим показником, який визначає для пацієнта III і, відповідно, IV ступінь ожиріння.
Розглянута вище класифікація є найбільш поширеною у використанні для розрахунку відповідності ваги зростанню і конкретного інтервалу, який визначає ризик для здоров'я або позначує норму.
Крім цього, існує й інша формула розрахунку, вона також проста в обчисленні: Mu = Р - 100, в якості ідеальної маси тіла розглядається значення Mu, Р у формулі - зростання в сантиметрах. На підставі розрахунку за такою формулою також виділяються ступені ожиріння, всього їх чотири. Так, I ступінь ожиріння в даному варіанті відповідає значенням, що перевищує ідеальну масу тіла в середньому на 15-29%, далі, II ступінь ожиріння, відповідає значенням, при яких перевищення досягає 30-49%. Аналогічним чином обчислюється III і IV ступеня ожиріння, для яких перевищення відповідає значенням 50-99 (III), 100 і більше (IV).
Як основний симптом відповідного ожиріння розглядається надлишкова вага. Зосередження жирових відкладень може бути самим різним (в області живота, стегон, плечової зони, спини). Додатково утворення жирових відкладень супроводжує такий симптом, як недорозвиненість м'язової системи. Відзначаються і характерні зміни в зовнішньому вигляді пацієнтів. Так, у них з'являється друге підборіддя, відзначається псевдогінекомастія (збільшення молочних залоз), стегна за формою стають схожими на галіфе, по типу фартуха починають звисати характерні жирові складки. Часто на тлі актуальних змін при ожирінні розвиваються грижі (пахова, пупкова).
I і II ступені ожиріння можуть не супроводжувати будь-які характерні скарги, в той час як на більш «серйозних» етапах розвитку ожиріння з'являється підвищена пітливість, сонливість і слабкість, задишка, набряклість, запори, біль у суглобах і в хребті.
Симптоми ожиріння III і IV ступеня супроводжуються значно більш серйозними порушеннями функцій всього організму. Зокрема, проявляють себе порушення дихальної, серцево-судинної і травної систем. При об'єктивному огляді пацієнтів визначається зміна тонів серця, тахікардія і гіпертонія. На тлі зміненого стану купола діафрагми при ожирінні розвивається дихальна недостатність, крім цього частим супутником цих ступенів ожиріння стає легеневе серце. «Страждає» від ожиріння на даних етапах і печінка (зокрема, вона схильна до жирової інфільтрації), розвиваються також панкреатит, холецистит (хронічна форма). Знову ж таки, з'являються скарги на болі в хребті, нерідко відзначаються симптоми, які вказують на розвиток артрозу колінних і гомілковостопних суглобів.
В частих випадках ожиріння супроводжують порушення менструального циклу, що може досягати стану аменореї (тобто повної відсутності менструацій).
Через підвищеної пітливості, зумовленої ожирінням, часто розвиваються шкірні захворювання, такі як екзема, фурункульоз. З'являються прищі (акне), відзначається наявність стрий (тобто розтяжок) в області стегон, живота, на плечах (внутрішня поверхня). У ділянках підвищеного тертя утворюються області гіперпігментації.
Ожиріння, на додаток до перелічених вище проблем, підвищує ризик розвитку у пацієнтів ряду досить серйозних захворювань. До їх числа відноситься атеросклероз і гіпертонія, ішемічна хвороба серця (ІХС), інсульт, інфаркт міокарда. Крім того, ожиріння часто є супутником цукрового діабету. До захворювань, які можуть розвинутися на тлі ожиріння, можна також додати захворювання печінки і нирок. Більш того, розглянуті в якості супутніх ожирінню проблем захворювання при ожирінні можуть стати причиною інвалідності, визначаючи до того ж і достатньо високий відсоток летальності по кожному з варіантів. Як доповнення по цій частині можна також відзначити, що гіпертонічна хвороба у пацієнтів з ожирінням відзначається в середньому в три рази частіше, ніж у осіб з вагою в межах норми, в той час як ішемічна хвороба серця і стенокардія, знову ж таки, у пацієнтів з ожирінням, виявляється у 3-4 рази частіше, ніж в осіб з вагою в межах норми.
Перенесення пацієнтами з ожирінням будь-якого типу захворювань, в тому числі «звичайних» ГРВІ та грипу, відбувається в більш важкій і тривалій формі в порівнянні з плином цих захворювань у пацієнтів з нормальною вагою, крім того, при ожирінні значно підвищується ризик розвитку ускладнень на тлі перенесення таких захворювань.
Діагностика ожиріння первинно може бути проведена на підставі розглянутих вище обчислень ідеальної маси тіла і ІМТ. Ступінь відкладення підшкірного жиру проводиться на підставі дослідження шкірної складки. Найточніші результати за обсягом, процентному змісту та локалізації жирової тканини можна отримати при проведенні наступних допоміжних заходів діагностики: УЗД, комп'ютерна томографія, ядерний магнітний резонанс, рентгенологічна денситометрія і пр. Додатково в індивідуальному порядку призначаються дослідження, орієнтовані на виявлення супутніх змін, спровокованих ожирінням .
Лікування ожиріння проводиться комплексним шляхом, враховуючи, що на нього необхідний час. Для досягнення відповідних результатів у зменшенні ваги, для їх закріплення та недопущення варіанту, при якому вага після лікування повернеться в подвійному обсязі, слід правильно підходити до підбору дієти і необхідних фізичних навантажень, бо саме такі основні способи лікування ожиріння реалізуються в практиці боротьби із зайвою вагою. Додатково може бути призначена медикаментозна терапія, підбір препаратів відбувається в індивідуальному порядку. У лікувальній дієті, зокрема, орієнтуються на дієті з обмеженням споживання жирів, білків і вуглеводів до певних значень і з досягненням загальної калорійності раціону в межах не більше 1800 ккал.
При появі симптомів, що вказують на ожиріння, необхідно відвідати ендокринолога, додатково може знадобитися консультація психотерапевта і дієтолога.
Якщо Ви вважаєте, що у вас ожиріння і характерні для цього захворювання симптоми, то вам допоможе лікар ендокринолог або психотерапевт чи дієтолог.
