20 травня - День пам’яті померлих від СНІДу
Тисячі червоних метеликів – символ пам’яті наслідків епідемії СНІДу, легкості душ, які нас покинули, символ переродження та мінливості життя, скорботи та надії.
За рішенням Всесвітньої організації охорони здоров’я кожну третю неділю травня проводиться День пам’яті померлих від СНІДу. Вперше цей день був відзначений ще в 1983 році в Сан-Франциско США. На той момент у світі було зареєстровано лише кілька тисяч випадків захворювання на цю страшну хворобу і про неї практично нічого не було відомо. Організаторами проведення акції пам’яті померлих від СНІДу стали люди, яких особисто торкнулася ця трагедія, які пережили біль втрати рідних і друзів.
Метою «Дня пам’яті померлих від СНІДу» є привернення уваги населення до цієї проблеми, профілактики цього захворювання, а також привернення уваги влади до соціального захисту ВІЛ-інфікованих.
Статистика померлих від СНІДу в світі катастрофічна. Від цієї недуги померло людей вже більше, ніж було вбито у Другій світовій війні в цілому.
Кожної години на планеті інфікується вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ) понад 300 людей. Від хвороб, зумовлених ВІЛ, щодня помирає 5,5 тис. людей.
На жаль, епідемія ВІЛ/СНІДу не минула і Україну. Розпочавши свій сумний відлік у 1987 році, епідемія ВІЛ/СНІДу продовжується. Від того часу офіційно зареєстровано більше 300 тис нових випадків ВІЛ-інфекції, за цей час від СНІДу померло більше 44 тис чоловік. Найбільш уражені ВІЛ-інфекцією регіони – це Дніпропетровська, Донецька, Київська, Миколаївська, Одеська і Чернігівська області, а також Київ. Сьогодні Україна продовжує займати одно з лідируючих місць серед країн Європи та Центральної Азії за рівнем поширеності ВІЛ-інфекції серед населення. За оцінками експертів UNAIDS, в Україні з ВІЛ-інфекцією живе близько 240 тисяч осіб.
Довготривалий скритий перебіг захворювання (хвороба майже не проявляє себе тривалий час), низький рівень знань про ВІЛ-інфекцію, страх пройти обстеження на ВІЛ призводять до того, що багато ВІЛ-позитивних людей живуть, не знаючи, що вони інфіковані. Тільки кожен другий знає про свій діагноз. Значна частина нашого суспільства і досі перебуває під впливом помилкового ствердження, що ВІЛ-інфекція – це захворювання маргінальних груп населення, споживачів ін’єкційних наркотиків та представників комерційного сексу. За цю ілюзію, на жаль, вже багато людей заплатили непомірно високу ціну. Шлях інфікування ВІЛ під час споживання наркотичних речовин на початку епідемії поступився своїм місцем статевому шляху передачі інфекції. І це привід замислитися над безпечністю своєї статевої поведінки. Адже саме через цей шлях відбувається залучення до епідемії осіб, які не відносяться до груп ризику щодо інфікування ВІЛ.
В даний час завдяки останнім досягненням в розширенні доступу до антиретровірусної терапії (АРТ) життя ВІЛ-позитивних людей стало більш тривалим і більш здоровим. Крім того отримані підтвердження, що АРТ попереджує подальшу передачу ВІЛ. І хоч до сьогодні поки що людство не винайшло ані вакцин від недуги, ані ліків, що можуть подолати раз і назавжди СНІД, людству вже відомі рятівні кроки до збереження здоров’я та захисту від ВІЛ-інфекції. Прагнення до здорового способу життя, визначення своїм життєвим пріоритетом сімейних цінностей та моральності, відмова від ризикованої статевої поведінки і відповідальність за своє здоров’я – це запорука захисту від інфікування ВІЛ.
Вшануємо пам’ять всіх тих, чиї життя забрала епідемія, та будемо пам’ятати, що тільки від нас самих залежить наше майбутнє і майбутнє наших дітей.
Що означає червона стрічка, яку вдягають у Всесвітній день боротьби зі СНІДом
Ідея символу Дня боротьби зі СНІДом була задумана навесні 1991 року і належить художнику Франку Муру, який жив у невеликому містечку штату Нью-Йорк. Одного разу Франк Муру звернув увагу на сім’ю, яка жила по сусідству. Сім’я носила жовті стрічки, які для них були символом надії та віри. Вони всім серцем сподівалися, що їхня старша дочка – солдат, яка на той момент брала участь у військових діях в Перській затоці, – повернеться додому живою і здоровою. Для початку необхідно згадати, що вперше стрічки як символ почали носити під час Війни в Затоці. Крім цього, зелені стрічки, які були схожі на перевернуту букву «V», були символом переживання і співчуття за тих людей, які зіткнулися з трагедією, пов’язаною з вбивствами дітей в Атланті. Об’єднавши все, що було колись пов’язано зі стрічкою, Франк Муру прийшов до висновку, що така ж стрічка, тільки іншого кольору, могла б стати і символом боротьби проти СНІДу.
Цю ідею художник запропонував групі «Visual AIDS» і вона відразу ж була прийнята. На самому початку реклами були створені листівки, на яких було написано: «Відріжте червону стрічку 6 сантиметрів завдовжки, потім скрутіть у верхній частині у формі перевернутої ”V“. Використовуйте англійську шпильку, щоб прикріпити її до одягу». Більшість народів цю ідею підтримали і почали кріпити червоні стрічки до свого одягу. Через деякий час, а точніше 2 червня 2000 року, до сорок п’ятої щорічної церемонії вручення нагород «Tony Awards» учасникам і номінантам конкурсу було запропоновано прикріпити до свого одягу червоні стрічки, що стали символом співчуття, підтримки і надії на майбутнє без СНІДу. Ця акція була проведена з вірою в те, що кожного року 1-го грудня всі люди будуть носити червоні стрічки, які об’єднують всі народи в боротьбі зі СНІДом.
Акція була проведена дуже успішно. Червона стрічка стала популярна і отримала своє визнання як справжній символ, як невід’ємна частина одягу в цей день. Символ дня боротьби зі СНІДом кріплять сьогодні на одворотах піджаків, полях капелюхів, іншими словами – скрізь, де можна приколоти маленьку англійську шпильку з червоною стрічкою. Зараз жодна акція, спрямована на боротьбу зі СНІДом, не обходиться без неї. Вона стала символом не тільки розуміння, а й об’єднання зусиль людей, спрямованих на вирішення цієї проблеми. Прикріпивши стрічку до свого одягу, людина висловлює свою підтримку, співчуття і переживання тим, хто хворий.
